ЛЕОНІД КРАВЧУК

             

ISBN 978-966-922-202-2

    Ця праця не є повноцінною біографією Л. М. Кравчука. Це дослідження, головним чином, проміжку часу, коли радянський партійний чиновник перетворюється на українця-патріота і керівника незалежної України, досягає піку кар’єри, як людина з політика перетворюється на політичного діяча і «програє» своє майбутнє. Розрахована на широке коло читачів.

 

КІЛЬКА СЛІВ ПРО ТАНДЕМ, ЯКОГО ВЖЕ НЕМАЄ Георг Гегель вважав, що справжнє розуміння якогось факту чи події можливе, коли факт чи подія вже належить історії. Творчий тандем, зусиллями якого створено цю книжку, на жаль, вже належить історії. 28 лютого 2021 року з життя пішов Микола Михальченко, доктор філософських наук, професор, тепер вже колишній завідувач відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук України і член-кореспондент цієї ж академії. Мені довелося працювати разом з Миколою Івановичем, кваліфікованим дослідником і керівником, який мав талант розуміти й підтримувати серйозних науковців. Я про це знав точно, оскільки спостерігав на власні очі. А ще я знав про те, що ще з 1990-х років Микола Михальченко заприятелював і творчо співпрацював з Віктором Андрущенком, тоді молодим дослідником, а нині професором, доктором філософських наук, членом-кореспондентом Національної академії наук України, ректором Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Разом вони створили кілька праць із проблем соціальної філософії, але одна їхня спільна робота викликала в мене особливу увагу. Йдеться про видану 1996 року книжку «Біловіжжя. Україна 1991–1995. Леонід Кравчук». Ця робота, як ви здогадуєтесь, охоплювала події, пов’язані з колапсом Радянського Союзу і відновленням української державності в серпні 1991 року. Звісно, розмова на цю тему не могла оминути персону першого Президента України Леоніда Кравчука. Познайомившись із ним ближче (я бував на нарадах у Кравчука ще в «перебудовний» час) тоді ж, у 1990-ті, я обережно запитав, що він думає про книжку «Біловіжжя. Україна 1991–1995. Леонід Кравчук». Леонід Макарович докладно висловився і назагал дав високу оцінку. 6 Розділ І І це не було випадковістю, оскільки він добре знав Михальченка: у 1991–1994 роках Микола Іванович працював радником і керівником служби з питань внутрішньої політики Президента України. Таку офіційну назву мала ця посада. Ось чому Михальченко був добре поінформований про добу Кравчука в історії України, був знайомий з більшими чи меншими таємницями тогочасного «політичного двору». Ось чому він, з’єднавши зусилля з вдумливим і прискіпливим дослідником, яким є Віктор Андрущенко, не займався історичною олеографією, а вималював реалістичну картину вікопомної зустрічі Бориса Єльцина, Леоніда Кравчука і Станіслава Шушкевича у грудні 1991 року. Щодо персони Кравчука в книзі про Біловіжжя не було ні міді фанфар, ні фіміаму славослів’я. І це мені дуже сподобалося. Власне, це спричинило нашу розмову із співавторами кілька років тому. Я як упорядник серії «Політичні портрети» запропонував їм написати про Леоніда Кравчука. Тим паче, що він ще може з ними зустрітися для розмови й уточнення певних деталей (а саме в деталях, як відомо, і криється суть багатьох великих історичних подій). Неодноразово і мені довелося зустрічатись із першим Президентом України: ми брали участь у різних телевізійних програмах, зустрічалися на якихось публічних заходах. Я неодмінно запитував Леоніда Макаровича, чи не заперечує він проти створення його політичного портрета ще за його життя. Він завжди відповідав, що не проти, оскільки я називав йому авторів. Нині книжка перед вами. Книжка є, а тандему, що її створив, немає. Та не сумуймо. По-перше, Віктор Андрущенко повний сил і енергії і, сподіваюсь, ще неодноразово долучиться до нашої серії. А Миколу Івановича ми згадуємо з теплотою і вдячністю за його труди. По-друге, автори цього дослідження займають позицію, що не дозволяє робити з будь-якого політика ідола. Очевидно, що це правильна точка зору в усі віки. Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук Київ, вересень 2021 року